У цей весняний день, 7 квітня, вшановуємо день смерті Блаженної Йосафати Гордашевської — світлої постаті, яка стала символом віри, милосердя та жіночого служіння в Українській Греко-Католицькій Церкві. Саме цього дня у 1919 році її земне життя завершилося, але її духовна спадщина живе і далі, надихаючи тисячі людей по всьому.
Йосафата, у світі — Михаїлина Гордашевська, народилася у Львові 20 листопада 1869 року. Вона мала тонке серце, сповнене прагнення служити ближнім. Її покликання до чернечого життя сформувалося після духовних реколекцій, а в 1892 році вона стала співзасновницею Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії — першої активної жіночої спільноти в українському церковному середовищі.
Її життя не було легким. Вона зустрічалася з болем, нерозумінням, хворобами. Але ніколи не відступала від шляху милосердя. У часи великих викликів — війни, епідемій, злиднів — сестри служебниці під її проводом були поруч з тими, кого суспільство часто ігнорувало.
Йосафата сама багато терпіла — у фізичному та духовному сенсі. Але навіть у свої останні роки, тяжко хворіючи, вона не припиняла молитися, підтримувати своїх сестер і довіряти Божій волі.
Її святість була в простоті. Не в гучних словах, а в тихих вчинках любові. У 2001 році Папа Іван Павло ІІ, під час історичного візиту до України, проголосив Йосафату Блаженною. Її приклад життя став джерелом натхнення для нових поколінь.
У день її смерті ми згадуємо не про кінець, а про початок. Бо справжня святість — це не статуя на п’єдесталі. Це життя, яке змінює інших. І саме такою була Блаженна Йосафата — вогник надії в темні часи, сестра для тих, хто був сам, і вірна служебниця Божої любові.
Нехай її приклад допоможе і нам шукати світло в щоденності, служити щиро і жити з любов’ю, яка не зникає.
