Народилася ………………………………..22.06.1937
Вступила до Згромадження ………….05.04.1957
Перші Обіти …………………………………31.05.1960
Довічні Обіти ……………………………….07.12.1965
Упокоїлася …………………………………..03.06.2024
Сестра Вероніка Анна Ґралюк народилася 22 червня 1937 року в с. Детляк, в Боснії, в християнській сім’ї Олекси та Катерини (р. Смоляк). Того ж дня, а це було свято Зіслання Святого Духа, прийняла і Святі Таїнства Хрещення та Миропомазання. Ще будучи дитиною, с. Вероніка відчувала поклик до монашого життя, та мусіла пройти через різні життєві випробування, просилась до Сестер Василіянок та через хворі ноги не змогла бути, лікувалась. Аж поки 1957-го року Боже Провидіння її допровадило до Сестер Служебниць у Бачку (частина Сербії).
В 1957 році вступила спочатку до Коцури на кандидатуру, і була в Куцурі підопікою магістри і Віце-Провінційної настоятельки с. Софронії Рамач, а новіціят проходила з Учителькою новичок та Віце-Провінційною настоятелькою с. Веніаминою Боднарчук. Перші обіти склала 1960 року, Вічні Обіти – 1965 року.
Склавши Перші монаші обіти, сестра була призначена до Вербасу, де відкрився медичний курс (1 рік), а потім продовжила 4 роки навчання медицини в Новому
Саді. Закінчивши навчання, була офіційно прийнята на роботу в хірургічне відділення Вербаської лікарні. До обов’язків сестри входила також праця в приймальному відділенні, де вона мала нагоду зустрічатися та послужити людям з різними діагнозами, і яких згодом відправляли до різних відділень. Крім медичних процедур, сестра з великою любов’ю та посвятою годувала важкохворих. Скоріше ніколи не думала про працю в лікарні, та згодом полюбила, вона завжди відчувала любов і співчуття до хворих, адже вони є найнужденніші. Коли ж траплялися пацієнти, яких сторонилися інші медсестри, то сестра Вероніка проявляла розсудливість та здійснювала всі необхідні послуги. Бог давав їй сили до праці.
Двадцять сім років пропрацювала медичною сестрою в лікарні у Вербасі. Згадувала, як тішилась і дякувала Богові, що її ноги були вилікувані, каже «не йшла, а бігла, щоб послужити хворим». Не могла сидіти без праці – все життя в служінні священикам, співсестрам, потребуючим людям. 1978-го року закінчила Інститут теології та курс формації в Загребі, у Вербасі 1988 року склала іспит для керування автомобілем. В 1982 році вийшла на пенсію з медичної справи.
Сестра Вероніка була дуже обдарованою: вміла і дуже любила співати, гарно шити, вишивати, була талановита до мистецтва, до прикраси. Мала велику пошану до священників. Пошила багато священичих риз, церковної білизни, монаших габітів, катехизувала дітей, вміла делікатно підійти до людей, була співчутлива до вбогих і терплячих, дуже пожертовна, чуйна до сестер – всі її любили.
Сестра Вероніка з посвятою здійснювала служіння у проводі сестер: два рази була обрана на Віце-Провінційну настоятельку 1981-1989, (під час цих мандатів взялась за будівництво нового Провінційного дому в Руському Керестурі). Була Магістрою новіціяту. Протягом 1993-1999 років служила як Генеральна Дорадниця в Римі. Будучи Генеральною Дорадницею допомагала сестрам Провінції Співстраждання Матері Божої в Україні у проводі новіціяту, була там три місяці. Також була настотелькою в спільноті Сестер в Українській Папській Колегії Покрова в Римі (1999 – 2001). Ставши Провінційною Заступницею 2001 року, повернулась до Руського Керестуру й перебрала уряд настоятельки Провінційного дому, в той час розпочалась добудова нової бібліотеки, канцелярії, залу до Провінційного будинку.
Опісля, у 2007-2011 роках була настоятелькою в Ужгороді, Закарпатті. У 2011-2016 роках виконувала уряд Провінційної настоятельки Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії Провінції Святого Йосифа в Сербії.
Останній час, коли вже сили й здоров’я слабшали через вік, проживала в Провінційному домі в Руському Керестурі, де й завершила свою земну життєву подорож 3 червня 2024 року;
Сестри згадують с. Вероніку як зразкову Сестру Служебницю, покірну, лагідну,співчутливу, милу, скромну, пожертовну, послужливу, співучу, дбайливу,веселу, мудру, спокійну, люблячу покликання та Сестер, Згромадження.
Дякуємо Богові за її приклад, любов, добре серце, за дар її життя, майже 87 років, з яких 67 років були посвячені Богові.
