Згромадження Сестер НДМ (Družba Sestre BDM)
У травні 1891 року на запрошення пароха о. Кирила Селецького, у с. Жужель, (тепер Жужеляни), Львівської області, о. Єремія Ломницький, ЧСВВ, та ще декілька його співбратів, провадили місії для парафіян. Під кінець програми до о. Кирила звернулися кілька молодих дівчат, з проханням допомогти їм вступити до монастиря. На той час в Україні, в Східньому обряді, були тільки клавзурові сестри Василіянки. До них могли вступити тільки ті, які мали якесь майно та освіту. Тоді він звернувся з цим проханням до о. Єремії.
Для нього це був знак для заснування нової жіночої спільноти, нового Згромадження, яке буде служити для свого народу. Тоді він запропонував дівчині на імʼя Михайлина, якій він духовно товаришував, бути першою Сестрою Служебницею.
24 серпня 1892 року Михайлина Гордашевська приймає чернечий одяг та імʼя Йосафата, на честь українського священомученика Йосафата Кунцевича.
За три дні після цього, 27 серпня того ж року, с. Йосафата разом з о. Єремією та о. Кирилом стає Співзасновницею Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.
З Божого благословіння Згромадження швидко розвивалося, і у 1902 році перші чотири сестри поїхали на місію до Канади. У 1911 сестри поїхали на служіння у Бразилію. Уже на той час в цих континентах було багато емігрантів з України, тому сестри відправились на не легке служіння, щоб підтримати свій народ.
У 1930 році Згромадження отримало статус Папського права.
Під час другої світової війни а також переслідування срср Головна Управа перемістилася до Риму, Італія, де до тепер є наш Генеральний осідок Згромадження.
Провінція
Весною, 1906 року Крижевський владика Юлій Дрогобецький, через посередництво Андрея Шептицького, Митрополита Української Греко-Католицької Церкви, запросив Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії до Крижевців (Хорватія) для провадження кухні та домашнього господарства в його резиденції та в Малій семінарії.
Управа Сестер Служебниць позитивно відгукнулася на це прохання і вже 6 вересня того ж року до Крижевців прибули перші чотири сестри: Венедикта Кароліна Колодій (1965), Методія Підгайна (1959), Митродора Розалія Кобрин (1908) і Корнелія Теодора Калат (1949), а з ними і дві кандидатки.
У 1915 році, за бажанням новопризначеного кир Діонізія Няраді, Апостольського адміністратора Крижевської єпархії, сестри Служебниці виїхали з Крижевців до Куцури, у регіоні Бачка, Сербія, щоб розвивати свою апостольську діяльність на другому боці Дунаю. На цих теренах, які були під юрисдикцією Крижевацького Владики, в основному, проживали русини, котрі ще біля 1750 року пересилилися з Карпатської України до Воєводини та зберегли тут віру, мову і культуру своїх предків.
Свій другий монастир у Воєводині Сестри Служебниці відкрили в 1927 році в Руському Керестурі.
За Божим благословенням почали приходити до сестер дівчата, які мали покликання до монашого життя. У 1937-38 роках із Югославії на новіціят до Галичини виїхала більша група кандидаток. За декілька років, через воєнні події в Галичині, вони були змушені повернутися до своїх країв. Вісім з них, пройшовши належну формацію, вже склали перші тимчасові обіти, а троє були ще новичками, що стало поштовхом до відкриття новіціяту 1940 року в Куцурі. У 1947 Головна Управа Згромадження створила Віце-Провінцію Сестер Служебниць в Югославії. Першою Віце-Провінційною Настоятелькою стала с. Софронія Рамач, а осідок Віце-Провінції знаходився в Куцурі.
Сестри розгортали свою діяльність і відкривали нові доми на цих теренах та місійні станиці за кордоном. Так, у 1942 році було вікрито дім в Дюрдьові, а 1955 – у Вербасі, в 1959 – в Новому Саді.
У 1957 році осідок Віце-Провінції був перенесений з Коцури до Руського Керестура. А в 1965 році сюди було також перенесено і новіціят. Через якийсь період за браком покликань його було тимчасово закрито.
В 1996 році, з приходом кандидатки, було вирішено знову відкрити новіціят у Віце-Провінції св. Йосифа. Для здіснення цього задуму потрібно було більше членів. Сестри Провінції Спістраждання Матері Божої в Україні радо погодилися допомогти, запропонувавши своїм новичкам і кандидаткам можливість проходження новіціяту в Югославії. Бажання виявили одна кандидатка та одна новичка. 1 жовтня 1996 року в Кулі було офіційно відкрито Новіціят. Дім знаходився поблизу монастиря Отців Василіян, котрі надавали духовну опіку сестрам-новичкам.
У 1998 році, за браком місця, новіціят перенесено до Вербасу. В травні 1999 року, з причини бомбардування у Сербії, його тимчасово перенесено до Мукачева (Україна), де Сестри Провінції Співстраждання Матері Божої дали для проживання свій дім.
На Закарпатті сестри-новички, під проводом магістри активно включилися у християнське життя цього краю. До монастиря почали зголошуватися дівчата, котрі виявляли готовість їхати до Югославії на новіціят. У серпні 2000 року Дім Новіціят повернули до Вербасу.
Завдяки новим покликанням із України кількість сестер значно зросла, що стало причиною історичної події для Віце–Провінції св. Йосифа у Югославії. 8 грудня 2001 року, в празник Непорочного Зачаття Матері Божої, у Руському Керестурі в присутності владик, численних священників, сестер і вірних, Головна Настоятелька Згромадження с. Дженес Солюк від імені цілої Головної Управи урочисто проголосила Віце-Провінцію св. Йосифа, Провінцією святого Йосифа у Сербії. Першою Провінційною Настоятелькою стала с. Юлія Анастасія Бойчук.
2001 рік для Провінції св. Йосифа був визначним і тим, що на Закарпатті було відкрито два доми – в Мукачеві й Ужгороді та місійну станицю в Усть Чорній, а також місійну станицю при єпископській резиденції в Мюнхені, Німеччина.
В березні 2006 року, на прохання владики Юрія Джуджара, Апостольського екзарха для греко-католиків у Сербії та Чорногорії, сестри розпочали місійну працю в єпископській резиденції у Новому Саді.
5 травня 2012 року відбулася довгоочікувана подія – посвячення у Баня-Луці (Боснія) нововідновленого монастиря і його «повторне» відкриття на цих теренах. До цієї події сестри готувались довго, не покладаючи рук, хоча було немало труднощів. Посвячення здійснив Апостольський екзарх для греко-католиків Сербії і Чорногорії владика Юрій Джуджар, який очолив Божественну Літургію у співслужінні о. вікарія Михайла Стахника і баня-луцького пароха Мирослава Кернишина.
