Блаженна Йосафата Гордашевська, Співзасновниця Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії
Блаженна Йосафата Гордашевська — видатна черниця та співзасновниця Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, яке сьогодні діє на п’яти континентах. Її життєвий шлях — це історія духовного подвигу, жертовності та безмежної любові до ближнього.
Михайлина Гордашевська народилася 20 листопада 1869 року у Львові в багатодітній родині ремісників. Її батьки, Іван та Ксенія Гордашевські, були глибоко віруючими людьми та виховували дітей у дусі християнської моралі. Змалку Михайлина відчувала покликання до монашого життя та прагнула служити Богові. Свій вільний час вона любила проводити у молитві, або катехизуючи інших.
Підліткові роки Михайлини минали у молитві та роздумах про своє призначення. Відчуваючи потяг до духовного служіння, вона консультувалася з отцем Єремією Ломницьким, ЧСВВ, відомим місіонером, який став її духовним наставником. Під його керівництвом вона зрозуміла своє справжнє покликання — служити Богові через допомогу ближнім.
У 1892 році отець Єремія Ломницький разом з отцем Кирилом Селецьким вирішили заснувати першу в Галичині жіночу чернечу спільноту східного обряду. Михайлина стала першою кандидаткою на чернецтво та прийняла ім’я Йосафата — на честь святого Йосафата Кунцевича, мученика за єдність Церкви. 8 серпня 1892 року Йосафата склала перші обітниці та стала настоятелькою новоствореної спільноти. Згромадження розпочало свою діяльність у селі Жужель на Львівщині, де сестри займалися вихованням дітей, допомогою хворим і нужденним.
Згромадження швидко поширилося по всій Галичині, а згодом і за її межами. Під керівництвом Йосафати сестри відкривали школи, сиротинці, лікарні та притулки. Вона невтомно працювала над формуванням духовного та освітнього життя в регіоні, дбаючи про моральне виховання молоді. Йосафата Гордашевська навчала сестер працювати з любов’ю та відданістю, бути уважними до потреб кожної людини та бачити в кожному образ Божий.
У 1918 році Йосафата тяжко захворіла на туберкульоз кісток, але навіть у стражданні вона залишалася прикладом мужності та витримки. Її молитви та підтримка духу надихали сестер і віруючих. 7 квітня 1919 року Йосафата відійшла до Господа у віці 49 років. Її поховали у Кристинополі (нині Шептицький, колишній Червоноград), а пізніше її останки були перенесені до Генерального дому сестер служебниць у Римі.
27 червня 2001 року під час пастирського візиту до України Папа Іван Павло II проголосив Йосафату Гордашевську блаженною. Її приклад духовності та служіння продовжує надихати багатьох людей на добрі справи та щире життя у вірі.
На сьогодні Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії працює в 15 країнах світу, зокрема в Україні, Канаді, Бразилії, Аргентині, Італії та Польщі. Сестри продовжують справу своєї співзасновниці — допомагають нужденним, опікуються дітьми та працюють у
Молитва до блаженної Йосафати
« О Блаженна Йосафато, що жертовно жила своєю посвятою, як Служебниця Непорочної Діви Марії, навчи нас, щоб ми за твоїм прикладом, уповали тільки на Бога. Вислухай нашу молитву і благай Пресвяту Тройцю про ласку, яку ми так гаряче просимо, на прославу Божу. Амінь.»
Блаженна Йосафато, молися за нас!
Блаженна Мучениця с. Тарсикія Мацьків
Блаженна Тарсикія Мацьків — українська греко-католицька черниця, мучениця та одна з наймолодших блаженних Української Греко-Католицької Церкви. Її життя є прикладом незламної віри та мужності в умовах жорстоких переслідувань.
Ольга Мацьків народилася 23 березня 1919 року в селі Ходорів (нині Львівська область) у побожній українській родині. З дитинства дівчина відзначалася великою любов’ю до молитви та бажанням служити Богові.
Зростаючи в атмосфері глибокої віри, Ольга прагнула присвятити своє життя служінню Христу. В юності вона прийняла рішення вступити до монастиря Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, щоб посвятити себе молитві та милосердній праці. У 1938 році Ольга прийняла чернече ім’я Тарсикія на честь святої мучениці Тарсикії. Вона присвятила своє життя молитві та служінню в монастирі, виконуючи обов’язки з великою любов’ю та відданістю.
Тарсикія була духовно підготовлена до можливих випробувань. Вона дала обітницю жертвувати своє життя за Христа, якщо це буде потрібно. Молода черниця відчувала загрозу радянських переслідувань, але не відступала від свого покликання.
18 липня 1944 року радянські війська увійшли до Кристинополя (нині Шептицький, колишній Червоноград). У цей трагічний день черниця Тарсикія вирушила відчинити ворота монастиря, так як думала, що це прийшов отець служити Святу Літургію. Як відчинила, пролунав постріл від солдата Червоної армії, який застрелив її через те, що вона монахиня. Сестра Тарсикія померла з молитвою на вустах, віддавши своє життя Христу та свідчачи про незламну віру.
27 червня 2001 року під час свого візиту до України Папа Іван Павло II проголосив Тарсикію Мацьків блаженною разом з іншими мучениками УГКЦ. Її мученицька смерть стала символом вірності Богові в умовах атеїстичного переслідування.
Сьогодні блаженна Тарсикія є покровителькою молоді та чернечих згромаджень, а її пам’ять вшановується щороку 18 липня. Її життя надихає багатьох на мужність, віру та відданість Христу навіть у найважчих обставинах.
Отець Єремія Ломницький, ЧСВВ, Співзасновиник Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії
Отець Єремія Ломницький греко-католицький священник, місіонер та співзасновник Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Його життя було сповнене ревної праці для духовного відродження Галичини та турботи про соціально знедолених.
Єремія Ломницький народився 3 лютого 1860 року в селі Новий Витків на Львівщині в побожній священничій родині. З ранніх років хлопець відчував покликання до священства, і тому його виховання проходило в атмосфері молитви та духовної праці.
Після завершення навчання у гімназії вступив до Львівської духовної семінарії, а згодом продовжив студії у Римі, де здобув глибокі знання з богослов’я та філософії.
Після повернення до Галичини Єремія Ломницький прийняв ієрейські свячення та вступив до Чину Василіян (ЧСВВ). Його перше місце служіння — монастир у Крехові, де він активно займався пастирською діяльністю. Отець Єремія став відомим місіонером, який проводив численні реколекції та духовні науки по всій Галичині. Він невтомно проповідував єдність із Христом та важливість збереження віри у складні часи.
Побачивши величезну потребу в соціальному служінні, отець Ломницький разом з отцем Кирилом Селецьким заснував у 1892 році Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Першою сестрою стала Михайлина Гордашевська (майбутня блаженна Йосафата). Основною метою сестер було служіння бідним, хворим, сиротам і всім, хто потребував підтримки та опіки. Сестри відкривали школи, дитячі садки та лікарні, несучи любов і милосердя до кожного.
Єремія Ломницький помер 3 липня 1916 року в Жовкві, залишивши по собі духовну спадщину, яка й донині живе у серцях вірних та сестер Служебниць. Сьогодні ім’я отця Єремії Ломницького залишається символом ревного служіння та жертовності. Він став натхненням для багатьох поколінь священників, монахів та мирян, які продовжують його місію милосердя та допомоги нужденним.
Отець Кирило Селецький, Співзасновиник Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії
Отець Кирило Селецький, священник Української Греко-Католицької Церкви, педагог, просвітник та засновник двох чернечих згромаджень. Його життя стало символом духовного служіння та жертовності заради ближніх.
Кирило Селецький народився 29 квітня 1835 року в селі Підбуж (нині Львівська область) у родині священника. З раннього дитинства він зростав у побожній атмосфері, що заклало основи його духовного покликання. Початкову освіту здобув у рідному селі, а потім навчався у Львівській духовній семінарії. Молодий Кирило прагнув не лише до богословських знань, а й до практичного служіння людям.
У 1860 році Кирило Селецький прийняв священничі свячення та розпочав свою пастирську діяльність у селах на Галичині. Він став відомим як ревний душпастир, педагог і людина з великим серцем.
Бачачи велику потребу у вихованні молоді та допомозі бідним, о. Кирило разом із о. Єремією Ломницьким, ЧСВВ, заснував у 1892 році Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.Першою сестрою стала Михайлина Гордашевська (блаженна Йосафата).Основна мета з громадження — допомога бідним, догляд за хворими, виховання дітей і молоді.Згромадження швидко поширилося по всій Галичині, відкриваючи школи, дитячі садки та лікарні.
Отець Кирило Селецький помер 28 квітня 1918 року у селі Жужель (нині Жужеляни, Львівська область), де провів останні роки свого життя. Його могила стала місцем молитви та духовного натхнення для багатьох поколінь.
Багато років після смерті о. Кирила його праця продовжує жити у служінні двох згромаджень, які він заснував. Сьогодні сестри Служебниці та Йосифітки працюють у різних країнах світу, опікуючись знедоленими та духовно підтримуючи вірних.
Сестра Анатолія Бондар
Сестра Анатолія Боднар (при хрещені дали імʼя Текля) українська монахиня Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, відома своєю самовідданою місійною діяльністю в Бразилії. Народилася 29 березня 1884 року в селі Жужель (нині Жужеляни) на Львівщині. З раннього дитинства відчувала потяг до духовного життя. У 18 років, 29 березня 1902 року, вступила до Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, прагнучи присвятити себе служінню Богові та людям. Після складання вічних обітів сестра Анатолія вирушила на місію до Бразилії, де українські емігранти гостро потребували духовної та медичної підтримки. Там вона заснувала мережу лікарень, надаючи медичну допомогу хворим та опікуючись знедоленими. Її діяльність не обмежувалася лише лікуванням тілесних недуг; вона прагнула принести віру та надію в серця людей, вважаючи кожного хворого образом Христа. Сестра Анатолія часто жертвувала власним відпочинком і навіть їжею заради догляду за пацієнтами, покладаючись на Божу допомогу у своїй праці. Окрім медичної діяльності, сестра Анатолія активно займалася вихованням дітей та молоді, передаючи їм духовні цінності та культурну спадщину. Її відданість та лідерські якості були визнані спільнотою, і вона стала першою Провінційною Настоятелькою Бразильської Провінції Згромадження Сестер Служебниць.
Останні роки життя сестри Анатолії були сповнені страждань, які вона переносила з християнською терпеливістю.Відійшла у вічність 16 лютого 1956 року, залишивши по собі спадок самовідданого служіння ближнім. У 1993 році розпочався процес її беатифікації. Життя сестри Анатолії Боднар є яскравим прикладом жертовності, віри та любові до Бога і людей.
Сестра Амбросія Сабатович
Сестра Амброзія Сабатович, народилася 2 серпня 1894 року, у с. Туринка, що на Львівщині, у побожній сімʼї Миколи та Юстини Сабатович. В день хрещення отримала імʼя Анна. Наступного року, у вересні, разом з батьками на чотирирічним братом Іваном, Анна переїхала до Бразилії, де всі оселилися у колонії переселенців неподалік Прудентополіса.
У 23 роки, Анна вирішила посвятити своє життя Богові у Згромадженні Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Тож 28 серпня 1917 року у Прудентополісі відбулися облечини дівчини, під час яких вона прийняла імʼя Амбросія. 22 грудня 1925 року с. Амброзія склала довічні обіти.
Сестра Амброзія віданно сповняла місію сестри Служебниці, згідно нашої харизми, працюючи в кухні та виконуючи різні домашні обовʼязки, а також з великою любовʼю та трепетністю дбала про хворих та потребуючих. Також сестра дуже любила дітей, та пильно дбала про їх духовне життя.
Але 28 лютого 1943 року сталася трагедія. В домі сестер на Ріо-дас-Антас зайнялася сильна пожежа, від якої не змогли врятуватись с. Амбросія та шестеро дівчат, які проживали та навчались у інтернаті сестер. Обгоріле тіло сестри знайшли поруч з дівчатами, вона обіймала наймолодшу.
Поховали сестру і дітей на цвинтарі неподалік згорілої хати, а невдовзі на тому місці спорудили камʼяну могилу та поставили хрест з іменами загиблих.